АМФ Розовый Заводоуковск

Ололо, поскока сказано тут, что я должен написать текст на две штуки слов про мою ночную марафонскую жизнь, то расскажу я вам, как я вчера закинулся амфетамином и шанил в доту до утра.

Блин, ну я думал, что мне наконец-то повезло, когда нашел ту закладку в интернете. Я так рад был, что аж кулаком стол долбил - вот это начинается! Прихожу курьеру встречать, а у него желток глаза, коса хорошо закручена, и лицо счастьем светится. Красавчик, думаю я, точно из одной школы выходим. Вот он мне и протягивает бумажку в пакете - иди, мол, и радуйся жизни! Я решил не спрашивать, откуда он такую крутую штуку достает, хоть и было любопытно. Всякое бывает, знаете ли.

Ну, я сразу же шанить в долгожданную марку. Блин, хватит эту шнягу во рту крутить, пора двигаться! Тааак, маленькая горка, и наше путешествие в мир фантастики начинается. Я не мог поверить своим глазам, как красиво играют цвета, какие звуки вокруг. Персонажи на экране такие настоящие, будто они из плоского мира выходят и начинают со мной говорить.

Ну, и началась же эта долгая ночь в доте. Я смотрю на время, а оно все не двигается, будто остановилось. Да и зачем мне засыпать, когда вокруг столько интересного? Я шаню, пока мозг не начинает гудеть, потом бегу на кухню, закатываю драп и возвращаюсь к компьютеру. Да, давно я такого жахнутого пульта не курил!

Так прошел весь вечер, а утро настало незаметно, будто вот только началась игра. Часы на стене показывают уже 10 утра, а меня мара не отпускает. Игровые герои завораживают своей атакой, я не могу отвести глаз от экрана. Глянул на себя, а тут такое! Сушняк ощущается сильнее, чем когда-либо. Похоже, пора закругляться, иначе совсем потеряюсь в этом доткоме.

Ну, и пришла пора попрощаться с моей сушней. Через какое-то время я все-таки смог оторваться от этого чудесного мира и осознал, что нужно дальше идти по жизни. Покоцавшись на кухне, я нашел кодеин, который должен был помочь успокоить моего дотовского драгоценного друга. После чашки горячего чая с кодеином я почувствовал, как сон начал захватывать меня своими липкими клешнями.

Я лег на кровать, закрыл глаза и попал в мир сновидений. В темноте мое сознание качалось, будто на волнах океана. Видел я всех друзей из игры, как они бегают по зеленым лугам, наслаждаются собой и жизнью. Сам же я стоял на берегу, и море забирало с собой странно знакомых людей. Они волнами уносились, а я стоял и смотрел, как они исчезают в морской глади.

Ну что же, спасибо, амфетамин, за этот ночной марафон. Теперь я понимаю, что не стоит так часто впадать в этот сумасшедший мир, что лучше держаться в реальной жизни. Да, иногда можно позволить себе небольшое приключение, но не забывать о главном - о себе и о здоровье. И пусть игра в доту не станет главным приоритетом в жизни!

Але, бро! Маю для тебе цікаву історію. Уявляй собі, я щойно купив закладки амфетаміну і розшарився на всю катушку!

Давай зразу по нормі, хочу тебе попрощупати, бо ця шняга вартує уваги. Так що, займайся бізнесом, слухай.

От я тут нашов місце, куди можна без б купити дурю. Друг порекомендував мені один місцевий ділер, він знає свою справу. Прийшлося поговорити з ним, як з нормальним хлопцем, бо він розумієш, влучив у наш сленг.

Договірився з ним на зустріч, ну і поїхав я на ділову поїздку. Прямо в центрі, де гуляють панки й гопники, бачу цей ділер, стоїть припаркований в шикарному авто, на автопілоті. Таця святкувала!

Збагнувши, що зараз у мене буде жоско, підбіг до його авто і спродав на рівне місце. Він відкрив капот, а я побачив купу пакетиків. Відразу взяв на пробу один, колюся, і почуваю парадіз!

По заборони, брателки, ця штука фіалить, перекручує голову, але нічого з цим не можна поробити, бо амфетамін - це наша велика дурь. І зрозумівши, що це бруталий поцінуток, не міг стриматися і якраз з такими енергетиками вирушив гуляти по магазинам.

Ти ж знаєш, що колотися з гашишом на вулиці - не найкраща ідея, тому я його не тягнув з собою.

Зустрів двох своїх панібратів - Диму та Хоми, і розмовив їх до нашої неймовірної прогулянки. Вони також не могли відмовитися від частки жоского задоволення. Всі троє на автопілоті, шмагаємо по магазинам з енергетикою, які просто магнітять наші відпалені очі.

Збираємося ми покупати одяг, бо внутрі нас вже гріє від цієї ейфорії. Хома зайшов до магазину в стилі "streetwear", а Дима взяв курс на "hip-hop" вбрання.

Я ж такий лузер, що голова вертиться і не можу вибрати, де мені обрати стильний наряд. Вирішив підбадьорити себе ще однією закладкою, щоб бути на одній хвилі із хлопцями.

В одному магазині, фіксую, що наш тусовщик Дима, молодець, забрав його усякого роду хіпстерську брендову шмотку. Після цього, він вибрав собі новеньку кепку, щоб круто виглядати на нашому гетто клубі.

В той час я вмостився перед вітринами, вихваляючись перед мимоволі проходящими тим, що я такий стильний і остаточно завис на ефектну косуху. Тут, зрозумівши, що маю по тій же лінії, як і скині, швиденько освіжив відчуття результатом дочірньої закладки.

Дощу над яв рулон, драйв і адреналін розлетілися по крові. Моказ як підар, відразу помітив це нове мене, і вирішив підмітити мою зовнішність. Цим замануло мене ще більше. Вона прийшла, заговорила, і вирішила захотіти сотні тисяч моїх гривень.

А що мені робити? В той момент я хотів поплавати по хмарам, але тут таке зветься: тільки хавай челядину. Не втикати б бобровий потік, а просто бити на гошблек.

На жаль, такі пригоди не можна продовжувати вічно, і ми почали повертатись до нашого району, знаючи, що нас жде море усього того самого незабутнього божественного колотого металу.

Отак я купив амфетамін, погуляв по магазинам, вшантажував модників своїми стильними виборами і познайомився з мадам, що взагалі супер. Без проблем скажу, що цей день залишиться в моїй пам'яті надовго.